«ЙОЛКА-2014», або секрет щастя по –українськи.

З кожним днем все більше українців переконуються, що Рай на Україні, наступить тоді, коли побачимо висячого на шибениці Януковича біля «Йолки». Не завадить також, щоб на Майдані «бімбою» розірвало Азірова і було б класно зігрітись біля вогнища з «беркутят».

Саме це дозволить Україні стати сильною державою з новим рівнем національної свідомості, об’єднати Схід і Захід і подарує нам ту державу, яку ми так омріяли.

«Сім’я» Федорововича ж вкрала точно не менше ніж 200 млрд. дол. Тобто в кожного українця він витяг з кишені не менше ніж по 35000 грн. А може й в два чи три рази більше. 

І якби кожен з нас отримав цю суму, все було б кардинально по іншому. Наше життя було б, як в раю.

Після того, як прийде нова влада справедливість буде відновлено. Безперечно багатство «Межигір’я» буде поділено. 

Сподіваюсь, що особисто мені дістанеться «золотий унітаз» і люстра з кристалів.

Судді одразу стануть чесними, мєнти стануть міліціонерами, чиновники будуть жити на одну зарплату, зростуть пенсії, стипендії, зарплати лікарям і вчителям, відремонтуються дороги, з’являться робочі місця. Все буде в найкращому вигляді. І всі, хто хотів проявити свій інтелект, знання, вміння, підприємливість зможуть тепер це зробити, адже до сьогоднішнього дня нам не давали такої можливості.

Ми були зв’язані по руках і ногах «Януковичем», нам залишалось лише жалітись як все погано. Тепер кайдани знято. І найголовніше, ті цінності і настрої, які були на Майдані увесь цей час, закарбуються у наших серцях.

Тепер українці здобули національну самосвідомість назавжди. Братерство, рівність, відчуття, що ти частинка чогось великого, що ти слуга і господар одночасно - не вивітряться, це не було тимчасове явище. Це не емоційний порив викликаний «революційною романтикою», це дійсно ґрунтовний та остаточний зсув тектонічних плит нашої черствості.

І виною тому, що ми не могли цього зробити раніше є саме чинна влада. «Слава нації-Смерть ворогам»!

Поміняються цінності. Тепер героями та прикладом для наслідування будуть не ті в кого більше грошей та влади. Для наши дітей прикладом будуть  не ті, хто здобуває знаменитість через скандали, голі сіськи-жопи, насильство. Зміняться фільми та телебачення, яке ми дивимось.  Книги, журнали та газети, які ми читаємо. Журналісти та телевізійники тепер стануть об’єктивними та професійними. Вони будуть освічувати не, те, що принесе рейтинги, не те, що вигідно власникам ЗМІ, а те, що сприяє розвитку кожного з нас.Тепер критеріями успішності будуть не гроші і не влада. Наші герої тепер-це лікарі, вчителі, науковці, багатодітні мами, благородні люди, які жертвують своїм комфортом заради щастя інших. І нові політики, які хоча і фінансуються з одного гаманця, що й попередня влада, безперечно, будуть зовсім іншими, і опиратись на вище перелічені цінності.

Вони знають, що робити, знають, що для цього в них є вся повнота влади, всі інструменти, щоб кардинально змінити країну і найголовніше у них є народ, який все зрозуміє. Вони можуть бути певними, що всі засоби масової інформації  будуть працювати злагоджено і в цілях всієї країни, а не їх власників. Якщо наприклад треба буде відремонтувати дороги в Україні (на це потрібно 1,5 бюджету країни), всі журналісти злагоджено будуть інформувати людей, що для того, щоб зробити це якісно, не потрібно робити щороку  ремонт «ямковим методом» по всій країні, а проводити ремонт поступово. І в 2014 році почнуть з Луганської, Донецької та Харківської областей, а іншим прийдеться потерпіти. І жоден журналіст не напише критичну емоційну статтю, як влада кидає на призволяще  людей по всій країні – не буде «Геть злочинну владу».

І так по всіх питаннях, влада матиме можливість та доступ інформувати громадян про всі свої кроки. Не буде жодних маніпуляцій та підміни понять.

Такі омріяні кардинальні зміни в суспільстві відбудуться, лише через якісь місяці Майдану. Схоже, що це все дійсно реальний сценарій, ми ж заслужили на це. Ми вибороли це право для нас і наших дітей.

Дуже хочеться в це вірити, але чомусь не виходить. 

Щось мені говорить, що зміни відбуваються не так.

Я вже писав на цю тему. Ось цю статтю

http://threesideshappiness.blogspot.com/2013/11/blog-post_9378.html прочитали на сьогоднішній день більше  70 тисяч людей.  Дуже багато погодились з моїми міркуваннями, але після побиття беркутом групи студентів, прихильників критичного способу мислення різко поменшало. Включились емоції.

Ті емоції, які розігрують в нашій свідомості казку, яку я описав вище.         

Чому казку? 

Тому, що таких ґрунтовних змін не можливо досягти швидко. Тому що, хаосом не можливо побудувати порядок.

І моя думка не помінялась стосовно Майдану. Я не вірю в зміни таким методом, навіть, якщо ми повісимо Януковича на ялинці, якщо ми спалимо на Майдані всю нинішню владу разом з опозицією, мєнтами, чиновниками, суддями, даіншниками, беркутом.

Тому що, нова влада буде діяти в цій самій системі координат, діятиме в тому ж інформаційному полі, буде залежна від тих же «мішків грошей» і не матиме реальних важелів впливу на те, щоб щось кардинально змінити, як і нинішня так, і попередня влада. І причиною для змін, може стати тільки зміна системи мислення кожного українця.

Я не бачу інструментів, як Майдан, може зараз це зробити. Таким чином ми можемо замінити фасад системи, але не саму систему. Крім того, я бачу, які ризики з’являються з кожним днем, як людей штовхають на протистояння  сили, яким потрібен хаос на нашій землі. Бачу, як будуються барикади, як зварюються протипіхотні «їжаки», розставляються каністри з пальним. 

Для чого це все? Ви бачите реального ворога? Це як в казочці з баранами, які зустрілись на місточку і кожен вважає, що він правий. Ніхто і не помітив, як спочатку мирні настрої за євроінтеграцію, переросли в ситуацію, в якій країна стоїть на порозі громадянської війни.

Опозиція готова жертвувати людьми, щоб по швидше добратись до влади. Це вони називають благом для України? Допускати можливість кровопролиття, розрухи, навіть, можливої втрати «суверенітету» заради того, щоб вони вхопились за булаву. 

Ці люди точно ставлять вищою ціллю інтереси України? Оцініть реальну позицію влади. Спробуйте глянути на ситуацію в країні їх очима. За їх оцінкою в Україні відбувається державний переворот. В Україні 46 мільйонів населення. На сьогодні, група людей, хай це буде один чи, навіть, два мільйони, виходить на вулиці, будує барикади, захоплює державні будівлі ставлячи жорсткі ультиматуми про те, що нинішня влада має піти. Уявіть собі, Ви законно обраний президент опиняєтесь в такій ситуації. У Вас не має підстав вважати, що це волевиявлення решти 44 млн. громадян країни. Які у Вас залишаються варіанти? Ви можете з чистою совістю обґрунтувати, що наводите порядок в країні, при чому робите-це законно. Так поступила б влада в Вашингтоні, Брюсселі, Римі, єдина різниця, що їх не засудила б «Світова громадськість» (тому що вони нею і є) і не ввела санкцій проти «диктаторського режиму», а на певному етапі і війська «миротворців».

А нове керівництво, яке приходить в країну після «друзів ззовні», має ще більше зобов’язань перед силами, які допомогли їй цю владу здобути.

Чим це загрожує? 

Результати можуть бути різні: розкол країни, затяжний хаос та громадянська війна, часткова або повна втрата суверенітету. Повірте жодні ці сценарії не рівнозначні, тому щастю, яке ви відчуєте побачивши повішаного Яника, чи того «золотого унітазу», який дістанеться Вам після дерибану Межигір’я.

Дочекайтесь виборів і замініть ненависну владу мирних шляхом. 

Хоча треба розуміти, що критична ситуація, яка склалась – це не «заслуга» лише цієї влади. Це системні процеси, які розпочались дуже давно. І поки не поміняємось ми з Вами, доки кожен не буде бачити реальну картину речей, в кожної нової влади не буде можливість нічого змінити. А залишатиметься, лише дбати про свої «шкурні» інтереси, що вони і успішно роблять. Я спробую викласти свої думки, щодо причин системної кризи в Україні, хоча і не зможу зробити це детально (для цього треба писати цілу книгу), але можливо мої тези наштовхнуть на роздуми і викличуть бажання розібратись в цих питаннях більш детально. Перш за все, пропоную, аналізуючи, ту чи іншу суспільно-політичну подію спробувати в своїй оцінці піднятись на найвищий рівень процесів. І ставити питання «кому це вигідно». Не секрет, що є таке поняття, як геополітика і зараз відбуваються глобалізацій ні процеси. Не секрет, що Україна є ласим шматком. І в певній мірі, ми уже є колонією. 

Як розігрується процес загарбання нашої країни?

Всі ми знаємо, що є таке поняття, як «олігархи»  і, що саме вони роблять політику у державі в своїй уяві ми малюємо їх, як абсолютно незалежних небожителів.

Але насправді,  в певній мірі, вони більш обмежені в своїх діях ніж ми з Вами. Вони дуже залежні від кредитних коштів західного капіталу, тому реалізовують в Україні сценарії «західних еліт».

Не секрет, що в їх руках ЗМІ. Це дозволяє сформувати «правильне інформаційне середовище», тримати будь-яку владу під контролем. Власне, «олігархи» і формують владний кістяк.

Через ЗМІ вони популяризують ідею, що державна власність-це не ефективно. І через свою «владу» приватизували всі великі підприємства.

В результаті, держава втратила джерело наповнення казни. Залишається лише надія на податки.

Але система влаштована таким чином, що всі великі підприємства, які дійсно могли б наповнити казну, виводять гроші в офшори. І залишається надіє на малий та середній бізнес, який в Україні не надто розвинений.

Рано чи пізно настає момент, коли в держави недостатньо коштів, щоб реалізовувати свої функції: будувати дороги, розвивати інфраструктуру, фінансувати державний апарат, виплачувати пенсії, стипендії, інвестувати в розвиток економіки і т.д.

І тут з’являються "друзі" з МВФ, які пропонують вирішити проблему, взявши кредит. Спочатку під малі відсотки, потім під більші, ще більші. І так рок за роком, уряд за урядом, держава підсаджується все більше на «кредитну голку». Відсотки нових кредитів збільшуються. Все більша частина бюджету йде на їх оплату.

А далі консультанти МВФ починають ставити свої умови та вести свою політику в інтересах своїх справжніх хазяїв (Федеральної Резервної Системи США).

Потрібно розуміти  - гроші, які даються у борг, не варті нічого. 

Це нулики в комп'ютері, не забезпечені нічим.

Нічим крім потужної армії, потужних ЗМІ і зграї «захисників прав людини», справжньою метою яких є відстоювання прав банкірів, що створюють гроші, підпорядковувати собі весь світ.

Була ваша промисловість і ваша країна - стала нашою. Не можете віддати борг? Розмістіть наші військові бази. Підтримуйте політику США і Великобританії, голосуйте в ООН як потрібно нам, посилайте своїх солдат, куди скажуть, хоч в Афганістан, хоч в Ірак на боротьбу з так званим тероризмом, який ними ж організований. Образ ворога, яким прикриваються для того, щоб тримати людей в страху, обмежувати їх права і виправдати війни.

Інвестиції в країну - це також форма загарбання. Раніше країна сама могла побудувати завод і їй потрібно було тільки купити технології за кордоном. Тепер - їй потрібні гроші, щоб просто цей завод побудувати. 

І ці гроші, які раніше країна створювала сама, емітуючи національну валюту, сьогодні вона може отримати, тільки зазиваючи "інвесторів". 

Ось так і поневолюють країни. Скрізь схема однакова, у всіх кінцях планети.

І треба розуміти, що корінь проблеми лежить в нав’язаній всьому світу Бреттон-Вудській системі. Це призвело до втрати державами контролю над власною грошовою масою і перехід під контроль ФРС США.

І як сказав Майер Амшель Ротшильд: 

«Дайте мені контроль над випуском грошей в державі, і мені плювати, хто писатиме його закони».

Якщо глянути на це з точки зору здорового глузду, розумієш брєдовість цієї ситуації.

Наприклад, в Україні треба зробити дороги. У нас є матеріали для цього, є техніка, є робочі руки. 

Але ми цього не робимо, бо в нас не має Грошей. 

А що таке гроші-це інформація. І якщо все це ми маємо, і можемо зробити, то повинні просто створити ці гроші. Це не призведе до інфляції. Це все обман. Гроші, які запускаються в реальний сектор економіки не створюють інфляцію.

Але ми знаходимось в такій системі, що не можемо створити ці гроші, а мусимо брати в борг валюту, щоб сформувати, так звані, золотовалютні резерви і надрукувати свої гривники.

Розумієте, ми ще нічого не зробили, а вже винні. І треба розрізняти той борг в 17 трлн. дол., який є в США і ті борги, які є в нашій та інших країнах.

Вони просто друкують необхідну кількість грошей, а для стосунків з іншими країнами це міфічне поняття «борг» стає елементом для контролю та загарбання.

Ми можемо нарікати наскільки в нас недолуга та корислива влада та олігархія, яка заради власного збагачення не готова нічого міняти, але можна на це глянути й з іншої сторони.

Для того, щоб щось змінити, треба, щоб ми з Вами бачили реальну картину, в іншому випадку, цю владу дуже легко дискредитувати, нав’язати нам, що нами править диктатор, ввести війська «миротворців», зачистити непокірних і поставити своїх намісників.

Тому уже в котре повторюю. Що на зміни можна очікувати, лише тоді, коли ми проведемо ці зміни у собі. Не чекати героїв, а створювати суспільство героїв. Повільно, впевнено та цілеспрямовано-міняти себе та своє оточення.

Спробувати не варитись в  ситуації і глянути на все зверху-з самого верху, з врахуванням причинно-наслідкових зв'язків, тоді можна зрозуміти для чого з’явилась відео картинка побиття беркутом студентів, яку ми побачили. 

Влада-це не суцільний моноліт. Там багато «своїх людей». В країні потрібно зробити хаос.

Я радий, що люди з різних кінців України зустрілись в Києві, мають можливість спілкуватись, відчути себе нацією, кричати «Слава Україні», співати гімн по 20 разів на день. Такі речі дуже важливі. Коли ми починаємо відчувати себе однієї великою сім’єю і здатні на благородні вчинки заради ближнього. Мені приємно спостерігати, як люди, які за вечір п’ятниці проїдають і пропивають на суми в десятки разів більші, ніж  середньо статична пенсія по країні, ділять на Майдані бутерброд з цими середньо статичними пенсіонерами. 

В такі моменти, в мене є надіє, що це не емоційний порив «революційної романтики», а дійсно зміна свідомості. Що ця люб’язність, братерство і відчуття патріотизму не вивітриться. Адже, по великому рахунку, не потрібно Майданів, щоб проявляти ці благородні вчинки, кожного дня.  

Дуже легко робити це раз в десять років, але справжній героїзм бути таким кожного дня - тихо та без лишньої «показухи».

Мені приємно, що велика частина людей розуміє, що мотивом до дій трійки опозиціонерів є не бажання реформ, а банальна заздрість. Бажання дорватись до «корита». Вони чудово розуміють, що в них немає важелів кардинально змінити ситуацію в країні і ті ризики на які вони підштовхують український народ, лише заради їхніх «шкурних інтересів».

Зараз стратегічно вони програли, мирним шляхом не вдалось змінити уряд, їм не вдалось протягнути це питання у парламенті.

Єдиний варіант-це йти в ва-банк і організувати протистояння, бажано з кровопролиттям, щоб піднялось ще більше людей. Це єдиний спосіб дорватись до булави.

 І те, що хтось з них замінить Януковича зараз, а не після виборів 2015 року не несе ніякої кардинальної вигоди українському народу. І якщо б вони були справді політиками, які дбають про цілісність та добробут українського народу, вони б відмовились від тих найгірших сценаріїв, за допомогою яких вони можуть цю владу здобути.

Сподіваюсь, що таке поняття, як честь, відповідальність та благородство, ще не повністю викорінилось з їхніх сердець і вони переведуть свою опозиційну діяльність не в руйнівне, а в конструктивне русло.

І на нашій землі не буде «миротворців», не буде поділу на Схід і Захід, не буде хаосу, і розрухи.

Виключіть ненависть, включіть здоровий глузд.

Людська свідомість може піднятись на якісно новий рівень в двох випадках. 

Через власне бажання розвиватись, або життя підштовхує через кризи, нещастя та біль.

Який шлях оберемо ми?