ЧОМУ Я НЕ ПІДУ НА МАЙДАН.

Я люблю свою країну, цю землю, тут мої рідні та друзі, яким я бажаю світлого майбутнього. Мені дуже подобається європейський прапор з цими зірочками в кружок, він також синьо-жовтий і така стрічка дивиться дуже стильно. Також я впевнений, що там збереться багато достойних людей, з світлими почуттями. Прийдуть люди ініціативні, які можуть "не словом, а ділом". Там буде хороша позитивна енергетика, відчуття єдності народу. Усі відчуватимуть, що вносять свій вклад в світле майбутнє. Будуть приємні слова про європейські цінності, красиві заклики переповненні надією. Будуть посмішки, гарячий чай, глінтвейн, хороші емоції, в соцмережі можна буде розмістити круті фотки на фоні тисяч людей. Повернувшись з такого заходу безперечно відчуєш позитивні емоції і переповнюватиме відчуття виконаного обов'язку.

Але чому, все ж таки, після усвідомлення усього цього я не піду на майдан?!

Я не хочу відстоювати стратегічні та визначальні кроки для моєї країни, керуючись емоціями. Обирати напрям руху, від якого залежатиме доля цілих поколінь, тільки тому, що я оточений навкруги інформацією, що це мала б бути правильна позиція усіх "свідомих, прогресивних та перспективних".  Я не хочу приймати рішення, не розібравшись в суті справ. Я не хочу, щоб вся логіка мого рішення виходила з позиції: "ну там же Європа", "там порядок", "там краще живуть", "я хочу, щоб у нас було так само", "там такі то і такі то цінності", "я був там, там порядніші люди" і т.д, і т.п. Або з іншої сторони, які тягнуть в Митний союз і основним аргументом у них є "братські народи".

Чому дорослі люди приймають рішення, керуючись такими закликами?

Невже не зрозуміло, що нагнітаючи атмосферу навколо Вас такими категоріями Вами маніпулюють?! Чи Вам зручно, що за Вас все вирішили?  Вам не хочеться напрягати звивини, просто було б кльово потусити на Майдані?

Давайте оцінимо ситуацію об'єктивно, хто в праві прийняти правильне рішення? Ким не можливо маніпулювати? Тим, хто вивчив всі "за" і "проти", - тим, хто знає, що він отримає і, що він віддасть. Якщо Ви хочете брати участь в прийнятті рішення, то вивчіть всі документи про Асоціацію з ЄС (скрупульозно, по пунктах), вивчіть ситуацію в державах Європейського союзу (не поверхнево, а в розрізі майбутніх перспектив), вивчіть досвід порівняно нових членів Європейського союзу.

Також для того, щоб прийняти об'єктивно правильне рішення Вам прийдеться розібратись, в усіх тонкощах політичних систем, грошово-кредитних, Вам треба буде зрозуміти, що собою являє таке поняття, як гроші, борг, розібратись в структурі геополітики.

Не розібрались? Не має бажання тратити на це час? Тоді будьте сильними та чесними перед собою, визнайте той факт, що Ви не можете брати участь в прийнятті рішення по цьому питанню. І Ваша підтримка тої чи іншої позиції, залежить від якихось ефемерних понять, від того, що Вам розказали по "ящику", яку картинку чи заклик Ви прочитали в стрічці новин, чи, що сказав Вам кумсватабрат. І визнайте, що приймаючи рішення оперуючи такими поняттями, Ви стаєте об'єктом для маніпуляції тих чи інших сил.

Одні переконують, що треба в Митний Союз, інші, що в Європейський Союз. І такої інформації так багато, що нам, навіть, ніколи подумати, що є ще третя позиція.

Ніхто не задумувався, а, можливо, нам не потрібно з НІКИМ об'єднуватись?!

Я не проти мітингів, не проти Майданів, не проти боротьби та висловлення недовіри та претензії владі. Але важливо, щоб це було осмислене Ваше рішення, Ви чітко знали за що Ви тут стоїте,за що боретесь, чи проти чого протестуєте.

Без цього всі Ваші дії не те, що безсмисленні, вони діють проти Вас. І масова ейфорія перетвориться на масову зневіру.

У Вас накипіло, ви не задоволені діями влади, хочеться змін, революції…Вас направлять, дадуть можливість випустити пар і на наступні 10 років знову розчаруватись в «силі народу».

ВИ ХОЧЕТЕ РЕВОЛЮЦІЮ – ПОЧНІТЬ РЕВОЛЮЦІЮ В СОБІ

Перш за все навчитись критично мислити. Намагатись самому розібратись в усіх цих хитросплетіннях. Зрозуміти нарешті, що таке політика і чиї інтереси захищають наші обранці.

Ви зрозумієте, що Вам немає за що на них ображатись. Навіть, якщо вони мріють з юних років, як мінятимуть ситуацію в країні на краще, коли вони стикаються з реаліями в них є тільки два варіанти-бути гвинтиком цієї системи і грати по її правилах, або відмовитись. І, навіть, не знаєш чи вправі за це їх критикувати.

Для того, щоб вони стали політиками, Вам потрібно було про них почути, для того, щоб Ви про них почули, їм потрібно було потрапити на шпальти газет та екрани телевізорів, для того, щоб це зробити, їм потрібно було домовитись з власниками основних ЗМІ. Хто володіє основними ЗМІ? Чиї інтереси після домовленостей вони захищають? Які інтереси цих людей? Що в такій ситуації являє собою вертикаль влади?

Це бізнес структура вищого порядку, в якій для того, щоб залишитись, є один варіант - стати її елементом і працювати по правилах. Вклинитись в потік ресурсів знизу в гору і отримати свій шматок пирога. Інших варіантів просто не має. І система залишається, і залишиться  незмінною. Ми шукаємо порятунку в нових обличчях, покладаємо надію на героя, на нові структури. І не розуміємо, що в цій системі герой, просто не може з’явитись.

І обличчя гравців тут не грають ролей. Всі потуги опозиції покликані помінятись місцями з владою. Але зауважте, що ці люди стали опозицією, бо їм дозволили нею стати. Не домовившись з «мішками грошей», Ви просто про них не почули б і не знали про їх існування. Опозиція стає владою, влада стає опозицію, міняються покоління, проходять десятки років, а в результаті не тільки нічого не міняється, а «пилосос» включається все на більшу потужність. Машини з мішками грошей їдуть з структур найнищого порядку, в структури середнього порядку, з структур середнього порядку їдуть на вищі і т.д.

 В президенти нам пропонуються недалекі  люди,  їм даються забавки на кшталт ласого куска землі в заповідниках Карпат, чи Межигір’я, щоб не рипались. А ми б’ємось лобами, хто з них кращий,той, хто каже «Любі друзі» чи «Умікни Уркаїну», хоча різниці не має. Влада не в їхніх руках. І хто б не став наступним президентом ситуація не поміняється. В кінці президентського строку Ви будете його ненавидіти і знову покладати надії на наступного.

Такі правила. Основна ціль максимізація прибутку. Нас нагинатимуть настільки наскільки ми дозволятимемо себе нагнути.

 Тепер щодо Європейського Союзу і Митного Союзу.

Якщо Ви думаєте, що в своїй ситуації ми унікальні, то дуже помиляєтесь. В такій системі координат функціонує увесь світ, кожна країна. Так уже склалось.

Політики обираються за тим же принципом, ресурси рухаються в тому ж напрямі. Єдина різниця-це масштаб свідомості людей в тій чи іншій країні та висота планки до якої людей там можна нагнути.

І всі ці об’єднання країн - це, знову ж таки, рух ресурсів знизу до верху. До бізнес структур наднаціонального порядку.

І нагинаються там уже цілі країни, з їхніми ресурсами, підприємствами та й людьми в кінці кінцем.

Що відбувається зараз? Боротьба геополітичних сил за право включити нашу державу в трубу свого «пилососу». Пора усвідомити, що будь-яка політична структура у світі своєю ціллю має максимізацію прибутку.

Зараз ми обираємо, який табір тягнутиме ресурси нашої країни.

І забуваємо право не вступати нікуди. Це наша земля, наша країна. І в нас є варіант навести порядок в себе вдома самим, або повірити, що є добрий дядінька, який змахне чарівною паличкою і зробить нам щастя.

Як ми любимо вірити в казки!Як ми хочемо перекласти все на чужі плечі!

Не розуміючи, що на цих плечах не принесуть нам щастя, а винесуть з нашого дому все що у нас є. І якщо ми дозволяємо це робити нашим «мішочкам грошей», то дозволятимемо робити це «вагонам».

Зараз перед нами ставлять вибір податись в один або інший табір. Я чую від людей про переваги Європейського союзу, про правила гри, про цінності, про високу культуру і що все це буде і у нас, завдяки вступу.

Ви в своєму розумі?! Ви дійсно думаєте, що все вище перелічене залежить від підпису, якихось мужиків на куску паперу і за те, щоб це у нас було ми повинні віддавати, щось в замін.

Все про що ми говоримо і що бачимо подорожуючи по цій чи іншій європейській країні-це не заслуга політиків-це заслуга людей, які не дозволяють своїм політикам діяти так, як ми дозволяємо своїм.

Треба розуміти, що політична структура-по своїй суті-це продовження великого бізнесу. І їх завдання максимізувати прибуток. На практиці, це постійне балансування з діями по реалізації цих цілей на межі людського терпіння.

Так вступивши в ЄС в короткостроковій перспективі ми, швидше за все, відчуємо позитивні тенденці. Правила гри в ЄС, все ж, більш витончені, що вплине і на ситуацію в Україні.

Але чи готові ми заради короткострокового полегшення, в далекоглядній перспективі програти?

Чи готові ми зараз взяти кредит, який потім сторицею повертатимуть наші діти?

Чи, можливо, ми зможемо розпорядитись своєю державою самостійно?

Так єврокомісари наведуть порядок,але за це прийдеться заплатити надто високу ціну.

РЕВОЛЮЦІЯ КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ

Вихід з цієї ситуації тільки один-критично мислити, фільтрувати інформацію ЗМІ, самому розібратись в усіх цих питаннях, ділитись досвідом з близькими, з друзями та оточуючими. Розуміти, що в кінцевому результаті все залежить лише від тебе.

Не брати участі в мітингах, в суті яких ти не розбираєшся. Розуміти, що можливості очолити масштабні акцію можуть тільки «великі мішки», які поведуть стадо в своїх інтересах.

Не давати силу власним емоціям і розуміти, що будь-які силові дії, будь-які заміщення одного політичного гравця іншим-це не вихід. Це лише зміна однієї маски іншою.

Свої сили спрямовувати для прояву невдоволенні з самих низів. З побутових ситуацій в взаємодії з політичною системою, з один одним.

На практиці ж відбувається, що ми закриваємо очі та терпимо до останнього, не висловлюємо невдоволення, а коли чаша терпіння переповнюється нам згодовують щось на кшталт Майдану чи Євромайдану. На яких ми, невідомо за що боремось, і наче Дон Кіхот витрачаємо свої сили на вітрову мельницю, щоб знову впасти в зневіру.

Можливо, нам потрібно почати рубати будь-які зачатки того, що нас не влаштовує, на тому рівні, де ми знаємо, проти чого ми боремось і який результат очікуємо?

Потрібно розуміти, що ці люди з політичних структур-такі ж як і Ви. І наступного разу проклинаючи даішника чи чиновника за вимагання взятки, чи ще якісь інші протиправні дії, дивитись на цю ситуацію з більш ширшої ретроспективи.

Він гвинтик системи, його керівник ставить перед ним «плани», ви не знаєте ситуації цієї людини і як діяли б на його місці.

Перш за все усвідомлюйте, всю «гнилість» системи. Саме вона є першопричиною, яка псує людей.  

І протистояння на рівні персоналій не тільки нічого не змінить, а навпаки риє прірву.

Протидійте не людям, а протиправним діям. Ви повинні не ненавидіти цих людей, а співчувати їм. Їх перемолола «система» і тільки в ваших руках допомогти їм відновити свої людські риси.

Єдине завдання-це виносити такі речі на «світло». Не закривати очі, не проходити поруч, не погоджуватись, а виносити на розгляд загалу. А «світло» справиться з будь-якою задачею. Мінятимемось ми, поміняються й політики. Люди це істоти соціальні, які змінюються під впливом оточення. Часто ми вважаємо, що від нас нічого не залежить, а насправді, така думка і є першопричиною всього зла.

Є такий вислів, що «риба гниє з голови». Він правдивий. В нашому випадку, причиною гниття-є вся абсурдність системи. Дуже часто ми помилково думаємо і очікуємо, що і оздоровлення мало б бути з «голови», відповідно і чекаємо змін, надіємось на нового героя, потім проклинаємо його і знову надіючись:на щось, на когось.

Бувають моменти, коли ми дивимось на своє відображення у дзеркалі і усвідомлюємо ті можливості, які в наших руках.

Ми знаходимо цього героя, якого шукали.

P.S.  Я зрозумів, що мою позицію було сприйнято неправильно. Важко відповідати на усі запитання. Тому написав нову статтю 
http://threesideshappiness.blogspot.com/2013/11/blog-post_9378.html

http://www.youtube.com/watch?v=iBzlRyz9VNk